A little sad

[DaemonHome]

Осилила)Там стільки мілких деталей, що сама фігею навіщо я їх робила, але це мій БЗИК,вони всюду(
В кожному проекті, малюнку,описі-всюди.Мені потрібні деталі, навіть якщо окрім мене на них і уваги ніхто не зверне)

Сьогодні був фінальний забіг по поліклініці-з понеділка лягаю в лікарню(
Мамина знайома круто допомогла-зробила їй "букетик" з цукерками)Давно таким не маялась і страшно прокололась-троянда перетворились, на щось первосніжне)

Настіна балеринка , поки що з одного боку)І теж вся в мілких деталях, ледь не під мікроскопом малювала(погвно в мене з зором)

На днях був Настін виступ, малі все запороли(
Настя була крута, відразу видно що дресерована)
А потім ми з мамою напоїли засмучену малечу глінтвейном)Дитя пішло танцювати п`яним)
Але рівно стояла, ми перевірили перед виходом перевірили)


Мені здається, що я все вирішила, та я не впевнена)
Трошки сумно, я заплутала в полі.В траві потонула.І сиджу в шоці від елементарності геніальних рішень.Залишилось найскладніше.
Битись головою об неіснуючі стіни чи відкрити очі?
Сказати душі "так"?
А раптом помилка?
Відкинути страх?
Чому я не геній імовірностей?